Народився 13 серпня 1999 року у місті Турка. Навчався в Турківській гімназії їм. О. Ільницького (школа інтернат) У 2017 році закінчив Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту. З початком повномасштабного вторгнення долучився до лав «67-ї ОМБр ДУК» Служив у військовій частині 4123 та обіймав посаду заступника командира бойової машини у третьому механізованому батальйоні . Старший солдат. Приймав участь в протестах починаючи від майдану. Був дуже відважним , всі задачі розумів і виконував з пів слова . Був один з тих хто не побоявся піти штурмувати позиції противника . Був з хоробрим і добрим серцем, вмів вчасно пожартувати, харазматичний хлопчина . Був чудовим батьком для своєї донечки і чудовим чоловіком. 6 березня 2023 році під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Площанка на Луганщині Анатолій потрапив під артилерійський обстріл . Отримав важкі вибухові поранення кінцівок. «Штурм відбувався майже 12 годин в результаті зброя почала підклинювати від довготривалих боїв але він не розгубився , відбив в противника зброю.» Боровся мужньо за життя 2 тижнів . Прийшов до тями. Ще сказав: «Я буду боротися , я ще не все зробив» Але однак від отриманих травм помер. Помер 21 березня 2023 році у Головному військовому клінічному госпіталі Києва. Йому було лише 23 роки.. Залишились у воїна: 3-ох річна на той момент донечка , дружина, мати , сестри, брат. Посмертно нагороджений орденом «За Мужність» ІІІ ступеня Пожертвував своїм життям за нас за мир і свободу нашої країни!