"БУБЛІК"

Михайло Михайлович Ніконець (16.06.1992 — 14.05.2022) — уродженець Умані, Черкаська область. Навчався в Уманській міській гімназії та ЗОШ №5. У дитинстві був енергійним, непосидючим і дуже допитливим. Відвідував майже всі гуртки, які були у школі, мав талант до музики: грав на акордеоні та сопілці, мав приємний тембр голосу, гарно декламував і співав. Любив активний рух і свободу: катався на велосипеді та скейтборді, займався паркуром. Після школи вступив до Уманського професійного аграрного ліцею, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів. Працював за спеціальністю на станції технічного обслуговування. З 18 років жив окремо й звик самостійно ухвалювати рішення — чесно, відповідально та по совісті. У колі друзів з дитячих років мав нікнейм “Бублік”, який згодом став і його позивним. Його шлях захисника почався у 2014 році — з Майдану та добровольчого руху. У листопаді 2014-го Михайло долучився до полку «Азов», служив у підрозділі, який пізніше став 2-ю ротою 2-го батальйону. Пройшов Павлопіль-Широкинську операцію в лютому 2015 року, де проявив себе гідно. У 2016 році повернувся до цивільного життя. Повномасштабне вторгнення застало Михайла в Умані, та він без вагань вирішив знову стати до строю. Виконував завдання в Києві, Ірпені та Бучі, а потім повернувся у Маріуполь. 24 березня 2022 року у складі десанту полетів туди гелікоптером на підмогу побратимам; 15 квітня був серед тих, кому вдалося прорватися на «Азовсталь». Мамі писав коротко й по-людськи: “Я живий, усе нормально”, “Не хвилюйся, я там, де хотів бути”, і повторював: “Усе буде Україна”. Командир відділення, сержант Михайло Ніконець загинув 14 травня 2022 року в Маріуполі, отримавши поранення, несумісне з життям — за місяць до свого 30-річчя. Його пам’ятають добрим, веселим, справедливим і таким, що завжди приходив на допомогу. Пам’ятаємо.