
"ДЬОМА"
Демʼянко Ігор Ігорович
22.09.1998 - 08.11.2024
Головний сержант 54 -ої окремої механізованої бригади ім. Гетьмана Івана Мазепи
Collapsible text is perfect for longer content like paragraphs and descriptions. It's a great way to give people more information while keeping your layout clean. Link your text to anything, including an external website or a different page. You can set your text box to expand and collapse when people click, so they can read more or less info.
Народився на Харківщині 22.09.1998 - загинув 8 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання, прикриваючи своїх побратимів в селищі Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області
Світла пам’ять нашому братові, Герою України
8 листопада 2024 року в селищі Білогорівка Луганської області наша країна втратила справжнього Героя, нашого брата, який присвятив своє життя захисту України. Він пішов на війну 13 лютого 2017 року, у віці, коли інші лише починають шукати себе, він віддав війні майже 8 років, всю свою юність, обравши шлях захисника у 18 років. Його шлях був важким, але героїчним.
Він захищав Україну в зоні АТО, за що отримав заслужену нагороду. Його ім’я вписане в історію оборони Авдіївки, де його мужність була відзначена нагородою. За свою відданість і безстрашність він став Ветераном війни, був нагороджений відзнаками за оборону України та Батьківщини. Золотим хрестом від Валерія Залужного та хрестом 54-ї окремої механізованої бригади є свідченням його незламного духу та воїнської доблесті.
За свою службу він був нагороджений:
✨ Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест»,
✨ Медаллю «Захисник Батьківщини»,
✨ Медаллю «За оборону Авдіївки»,
✨ Медаллю «За відвагу»,
✨ Медаллю ветерана війни,
✨ Нагородами «За участь в антитерористичній операції», «За оборону України»,
✨ Нагрудним знаком «За зразкову службу»,
✨ Хрестом 54 ОМБР.
Повномасштабне вторгнення він зустрів на передовій, на власні очі бачив найстрашніші сторінки цієї війни. Перші місяці не було звісток — вони тримали оборону Мар’їнки, стояли голіруч, без боєприпасів, але не відступали. Він пройшов пекло Бахмута, Сіверська, і з піхотинця став штурмовиком, беручи участь у найскладніших бойових завданнях зі штурму позицій агресора.
Він був не лише воїном, а й вірним побратимом і наставником. Навчав хлопців, підтримував їх і завжди був поруч у найважчі моменти, залишався позитивним навіть тоді,коли біль втрат був нестерпним .Ніколи не кидав своїх на полі бою — це було його непохитне правило. Він втратив майже всіх побратимів, але казав: «Я буду мститися за них до кінця.» Для нього війна була справжнім мистецтвом, а боротьба за свою землю — святим обовʼязком. Він віддав їй усе своє серце, свою молодість і своє життя.
Його подвиг і відвага залишаться у нашій пам’яті назавжди. Ми сумуємо і пишаємося ним. Він віддав усе заради нашої свободи, і його ім’я назавжди буде вписане в історію нашої країни.
Спочивай з миром, брате. Ти назавжди будеш жити у наших серцях, у пам’яті побратимів і вільній Україні, за яку ти боровся.








Ти був не просто братом — ти був моїм всесвітом. Твій сміх, твій голос, твої поради — все досі живе в мені. Я втратили частинку душі, але здобула в небесах наймогутнішого захисника💔Люблю тебе вічно, брате♾️ Живи у кожному моєму дні, у кожному подиху 💔 Ми обовʼязково зустрінемось я знаю……
Ігор прожив коротке, але величне життя. З 18 років — у війні. Без жалю, без страху, з великою любов’ю до своєї батьківщини своїх побратимів та України. Його шлях — це шлях воїна честі, людини, яка знала ціну кожному дню. Він загинув, рятуючи інших. Герої не вмирають — вони стають легендами 💔