I’ve seen so much in my life but have never understood the truth until it was shown to me by what I could only wish to have been my own.

I’m so proud to have known you and so honoured to be apart of your family.

I didn’t deserve you or the legacy you’ve left behind.

I’m sorry I wasn’t always properly there.

I love you always more than I ever showed you.

And thank you for showing me the way.

Це був хлопець, якого я не міг швидко зрозуміти, виявити і охопити той об'єм його внутрішнього наповнення. Та світ той був цікавий й позитивний, що так вабило триматись з ним разом. Завжди підкупав своїм позитивом й почуттям гумору. Не може людина з таким почуттям іронії бути поганою апріорі.

Познайомитись нам випало на самому початку нашого спільного воєнного шляху. Виковували в собі чоловічі потрібні риси для боїв разом щодня. Йому то легше було, адже долати свої слабкості й бути на вістрі сили він звик задовго до нашої зустрічі. Зі своєї ж сторони він гадав, що я швидко здамся та кину то все (тоді ще така можливість у нас була). Не вгадав) Я ж рівнявся на таких як він, а не слабших)

А ще він практично став частиною моєї сім'ї. І не просто формально, а якраз таки на глибокому духовному рівні.

Мені подобаються всі згадки про Грека. Вони всі хороші. Всі наповнені підтримкою, силою, вони веселі. Мені подобаються люди, що він їх збирав навколо себе. Мені подобається його тепла відкрита родина. Мені подобається, що йому не було байдуже на процеси в світі і що він хотів їх змінювати в кращу сторону не шкодуючи себе

Знаю Андрія з самого народження, з його народження тож фактично весь його, нажаль так короткий вік. Більш відданішого друга неможливо було знайти, насправді це саме той випадок коли брат даний не кров'ю, а життям. Завжди веселий, цілеспрямований і впертий, поєднував в собі дику суміш - розуму і інколи з абсолютною відбитістю 😄 завжди мене це дивувало. Його вміння добиватися свого надихало, а там де було потрібно то завжди підтримає, так просто, без вимог і вигоди, тільки тому що ми друзі. Насправді це саме той випадок коли поруч взірцевий друг, якому довіряєш більше ніж собі, який без слів розуміє що і як є, що сказати, а де промовчати. Шкода що життя нас так розкидало, його в Польщу, Грецію, а мене в Харків, а потім в Польщу, але попри таку велику відстань яка панувала вже більшість часу ми завжди були рідні один одному. Єдине про що жалію, що коли він зателефонував будучи вже в Румунії по дорозі до України, що так і не зміг його переконати не робити цього, хоч і знав який впертий, але вірив, що вийде, та нажаль не вийшло. Звісно хтось згадує Андрія як справжнього воїна, але краще мав би друга поруч ніж в пам'яті.

Так часто згадую і є що сказати, та нажаль сказати нема кому, хоч інколи розмовляємо в снах і знаю що зустрінемося та втрату такої людини неможливо забути.

Так і сталось, як тільки ми заїхали і як тільки я дізнався що їх підрозділ теж заїхав я почав шукати варіант як зустрітись або хоч зв'язатись бо у них не було інтернету. Тоді докопався до їх командування і мені дали рацію, і ми нарешті вийшли на зв'язок

Далі плідно працювати разом, бачили багато разів влучання, коригували їх вогонь і було радісно знати що то вони працюють

Далі цікава була задача передати посилки які Ірина так старанно пакувала і підписувала

Не міг Грек приїхати дні три, але згодом все ж увірвався в наш підвал, розбудив, наробив багато сміху і полетів на роботу

1 квітня, весь наш підрозділ виїжджає з міста, ми з побратимом виїхали майже останні, на диво без обстрілів і дуже спокійно

Але все одно думали про Бахмут, бо знали що там Андрій

Потім поки відновлювались сумна звістка про його загибель, було важко це сприймати і розуміти

Ми не були супер друзями, але все ж було дуже цікаво спілкуватись хоч і не багато

Зато наробили шуму в Бахмуті разом )

Тож, маю честь бути з Греком знайомим 🫡

з самого садочка разом! ❤️ одна парта, одна дружба і так багато спогадів 💔

а скільки пісень 🎼🎧 ми любили слухати під час уроків і як ти імитував гру на барабані з олівців чи ручок 😃 ти любив музику! завжди дивувалась твоєму таланту! в моєму серці ти ще живий і завжди так буде! нажаль ти так і не побачив мої діток, але я їм обов‘язково про ТЕБЕ розповім!

Це був березень 2023 року, Грек як раз тоді був в Києві по справах і зміг заїхати провідати мене в військовий шпиталь. Останній раз до цього ми з ним бачились в Греції коли працювали разом. Я був дуже радий його бачити, тоді не багато людей могли приїхати до мене. Ми пішли прогулятись біля метро Печерська і сіли поїсти. Дуже довго говорили і згадували сумісні моменти як з України так і з Греції. Остання фраза яку ми сказали один одному було «ми так і не зробили фоток разом», на що Грек відповів «Друже ще буде час». На жаль це був останній момент коли я його бачив живим. Завжди усміхнений, завжди на позитиві. Сумую за тобою друже….

Мій Андрюха

Андрій народився 24 червня 1996 року. Виріс добрим, щирим і розумним хлопцем. Змалку любив читати, цікавився історією України, багато знав і вчився сам.

Він дуже любив Україну. Читав Шевченка, Симоненка, Франка, Ліну Костенко. Завжди розмовляв українською, навіть коли всі навколо говорили російською. Він вважав, що так правильно.

Андрій був дуже здібним. Він знав шість мов, грав на гітарі, співав українські пісні. Любив спілкуватися, розповідати цікаві історії. Був таким життєрадісним і енергійним.

Побратими його дуже поважали. Він був командиром, якому довіряли. Всі знали, що на нього можна покластися. Андрій завжди допомагав іншим, завжди старався зробити більше, ніж від нього вимагали.

У нього були плани, мрії. Хотів освідчитись своїй дівчині у березні 2023 року. Але не встиг.

Він взяв відпустку після бойових позицій, йому дали право повернутися додому. Але один телефонний дзвінок змінив усе. Його викликали назад у частину. А звідти — відправили у Бахмут.

2 квітня 2023 року Андрій загинув. Помер від снаряду танка, коли прикривав “дорогу життя” і рятував поранених.

Він загинув, щоб ми всі жили. Щоб Україна жила.

Мій Андрійко став частиною цієї землі, яку він так любив і захищав. Він назавжди залишиться в моєму серці. І в серцях тих, хто пам’ятає.

Люблю тебе, сину. І завжди любитиму.

Спочивай з миром друже!!!Ти був веселим і добрим хлопцем,гарним другом і сміливим воїном!!!

В 2022 році, дізнавшись від Оксани (мами Андрія), що син виявляється воює, запропонувала допомогу у вигляді окопних свічок. Прийшов до мене худенький, скромний хлопчина. Потім ще й пропонував допомогу, поки був вдома після поранення. Тоді так хотілось якось по-материнськи обійняти його і дякувати, що стоїть на захисті мене і моєї країни. Але не наважилась... А потім страшна звістка з пекельного Бахмута...крик матері, що її сина більше немає...надія про те, що це неправда. Але...

А згодом дізналась, що той скромний хлопчина Андрій - який залишив своє мирне життя за кордоном, який не мав військової освіти, став неймовірний військовим, який влучно вів розрахунки, який став найкращим побратимом, за яким через роки сумують друзі. До земний уклін родині, яка виховала справжнього патріота своєї країни, безстрашного, героїчного.

Вічна слава Герою!!!