"ХАТИН"

З раннього віку він займався важкою атлетикою, полюбляв футбол (мало хто знав, що він обожнював дивитися фігурне катання). Свою бойову діяльність він розпочав ще 27.02.2019, коли підписав контракт. Спочатку служив у 503-му бат. мор. піхоти як гранатометник. 27.02.2022 мав повернутися додому, але 24.02.2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, і він залишився служити. Тоді він перебував під Маріуполем, виконуючи бойове завдання, отримав поранення. Після, намагався перевестися до ТРО та записатися на деблокаду Маріуполя. Тоді щось не вийшло — він залишився в піхоті. У липні 2023р, після 3–4 місяців очікування, його заявку до лав НГУ «Азов» було схвалено (Досі пам’ятаю його радість у той день 🥺). Він став мінометником 12-ї бригади спец-го призначення «Азов» НГУ. За роки служби він дуже змінився. Змінилися його погляди на життя, бажання. Його оточували найкращі — побратими, брати, друзі і його дружина. Зі слів командира 503-го бат. мор-ї піхоти, за позивним «Кабан», побратима, друга: «На нього завжди можна було покластися. Це людина, яка жодного разу не дала задню. Людина, яка не знала жалю до ворога. Він не був дуже релігійним, але він вірив в Україну, в ідею націоналізму. Це справжній син Маріуполя. Таких, як він — одиниці. Людина — харизма. Людина — безстрашність. Людина — ВОЇН. Дякую Хатину за весь шлях, який ми пройшли разом!» ——— Зі слів командира розрахунку 12-ї бригади спец.призначення «Азов» НГУ, за позивним «Самед», побратима, друга: «Усі знали його як людину з гострим почуттям гумору. Він мав великий бойовий досвід — був в оточеннях, виходив з них, отримував поранення, брав участь у важких боях, але завжди повертався в стрій, щоб знову нищити ворога. Мені пощастило служити з ним останній рік в одному розрахунку, бути з ним пліч-о-пліч на бойових, воювати разом. Я бачив дуже багато героїчних вчинків з його боку, але він сам ніколи не вважав їх героїчними — для нього це була буденність, звичайна боева задача, яку треба було виконати».