"ХУК"

Життєвий шлях Василя розпочався на Львівщині, у селі Великий Полюхів. Він зростав людиною працьовитою, сильною характером і відкритою до світу. Ще в юності обрав для себе шлях служби — після школи приєднався до прикордонних військ. Після завершення служби працював у сфері безпеки, а своє життя пов’язав зі Львовом, де разом із сімʼєю жив у теплі та любові. Василь завжди прагнув рухатися вперед і розвиватися. Саме тому здобув вищу освіту у Львівському національному університеті імені Івана Франка. У повсякденному житті він був енергійною та світлою людиною, яка цінувала активність, щирість і гармонію. Особливе місце у його серці займав спорт — він любив фізичні виклики, значну частину життя присвятив боксу. Також із великою любов’ю ставився до природи: доглядав рослини, любив тварин і власноруч створив фруктовий сад, який став маленьким символом його турботи про життя. Коли Україна опинилася перед найважчим випробуванням, не шукав виправдань і не залишився осторонь. Із початком повномасштабного вторгнення добровільно став до лав захисників України. У складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони виконував бойові завдання на сході країни, захищаючи українську землю на Харківщині та Донеччині. Для своїх близьких Василь був не лише опорою, а й людиною великого серця — доброю, мудрою та справедливою. Його поважали за щирість, силу духу й уміння підтримати навіть у найважчі моменти. Він залишив по собі не лише спогади, а й приклад справжньої людяності, честі та любові до Батьківщини. «Ти навчив нас бути сильними, чесними та любити свою землю. Ми завжди пам’ятатимемо твою доброту, підтримку, твої слова і твою любов. Для нас ти назавжди залишишся Героєм», — поділився син Ростислав. Його життя стало прикладом справжньої відданості — родині, людям і своїй державі.