Назар Олександрович Ковальчук народився 17 листопада 2001 року в місті Нетішин, Хмельницька область. Він був неймовірно доброю, щирою і світлою людиною. Його серце було сповнене любові до близьких, а родина завжди займала найважливіше місце у його житті. Назар не прагнув бути героєм. Він просто не міг стояти осторонь, коли країна потребувала захисту. Коли вирушав на службу, сказав прості, але сильні слова, які стали відображенням його характеру: “Хто, як не я.” У липні 2023 року Назар підписав контракт із військовою частиною 3043 Національної гвардії України та став помічником гранатометника в батальйоні оперативного призначення. Він не ховався за спинами інших — завжди був першим, хто йшов допомагати, хто підтримував побратимів і виконував бойові завдання з гідністю та відданістю. 28 січня 2024 року, під час бою поблизу села Вербове на Запорізькому напрямку, Назар зазнав важкого мінно-вибухового поранення. Він боровся за життя у шпиталі Запоріжжя, але 31 січня його серце зупинилося… Йому було всього 22 роки. Попереду було життя. Мрії. Любов. Але він поклав усе — заради нас із вами. Пам’ять і родина Назар залишив по собі безмежну тугу й пам’ять у серцях тих, хто його знав. Він був сином, братом, коханим чоловіком, другом, солдатом — справжнім. У нього залишилися: • мама, для якої він був опорою, • молодша сестра, яку він ніжно любив і завжди оберігав, • кохана дівчина, з якою мріяв про майбутнє. Прощання із Назаром відбулося 3 лютого в його рідному Нетішині. Люди вийшли на вулиці, утворивши “живий коридор” у знак вдячності та шани. Поховали Героя у селі Садки, на Острожчині. Посмертно Назар був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня — символом героїзму та жертовності, який він заслужив не словами, а справами.