"КОТУС"

Олександр народився в Маріуполі. Ріс без батька, але це не завадило йому стати мужнім, сильним - як морально, так і фізично. Навчався у Приазовському державному технічному університеті, проте у 2014 році став на захист України. Після повернення продовжив освіту в Маріупольському державному університеті, де вивчав грецьку філологію. Усе життя присвячував творчості, писав вірші та музику, співав. Був глибокою й чуттєвою людиною, яка тонко відчувала світ. Під час повномасштабного вторгнення в Маріуполі загинув його друг дитинства - Костя. Ця втрата, а також окупація рідного міста, стали для Олександра болючим поштовхом знову стати на захист України. Він свідомо чекав набору саме до бригади «Азов». І 16 жовтня 2022 року став її частиною. Як сам казав: «Життя - це війна. І в цій війні все справ здобувається лише через боротьбу - з обставинами, факторами й самим собою». «Для нього це був не просто вибір - це був внутрішній обовʼязок і поклик серця», - згадує дружина Анастасія. Побратими Олександра розповідають: «Він завжди залишався зібраним і безкомпромісним до ворога, постійно вдосконалював навички та готувався бути ефективним. У критичних ситуаціях залишався холоднокровним, навіть коли панував хаос». «Для мене він був турботливим сином і доброю людиною. У нашій родині ніколи не звучало від нього образ чи різких слів, він умів берегти близьких і створювати навколо себе тепло», - згадує мати Тетяна Іванівна. Олександр Махотенко загинув 28 травня 2025 року під час виконання бойового завдання. А за 12 днів після його загибелі народився син, якого дружина назвала на честь найхоробрішого тата - як вони разом і планували.