top of page

"ЛИС"

Євген Олексійович Заливацький

31.12.1994 - 02.03.2022

Фанат футбольного клубу “Металіст” (Харків), представник колективу «Simmer Polecats Crew»

Collapsible text is perfect for longer content like paragraphs and descriptions. It's a great way to give people more information while keeping your layout clean. Link your text to anything, including an external website or a different page. You can set your text box to expand and collapse when people click, so they can read more or less info.

Євген Олексійович Заливацький - народився 31 грудня 1994 року в місті Лисичанськ (Луганської обл). З раннього віку, будучи дуже активним та життєрадісним, займався боксом та завжди розвивався фізично. Закінчив Лисичанську багатопрофільну гімназію, після чого вступив на службу до лав Державної прикордонної служби України. Мав багато друзів, вміло грав на гітарі та був душею будь-якої компанії. На фанатській трибуні рідного клубу увійшов до складу колективу SPC. Мужній та чесний, Євген сміливо дивився в очі будь-яким викликами долі та небезпекам. З початком російського вторгнення на сході в 2014 році «Лис» боронив нашу Батьківщину в АТО. Отримав військове звання старшого сержанта. Разом з військовою справою не забував і про навчання. В 2018 році закінчив Національний юридичний університет України ім. Ярослава Мудрого та здобув диплом бакалавра права. У тому ж році вступив на службу до лав Національної поліції України, обіймав посаду оперуповноваженого Попаснянського відділу поліції ГУНП в Луганській області та отримав спеціальне звання лейтенанта поліції. Захищаючи кордони нашої держави на початку російської агресії, відважний та справедливий Воїн не міг лишитися осторонь і тепер. 24 лютого, взявши до рук зброю, пішов відстоювати вільне майбутнє країни. “Нехай я загину, але не дам ворогові пройти на нашу землю, і коли-небудь про мене і таких як я складатимуть пісні та легенди” - казав «Лис». І ці слова вірного сина України обов’язково мають справдитися. Євген Заливацький загинув 2 березня 2022 року внаслідок ракетного удару по будівлі ГУНП у Харкові. Рідні та друзі Євгена згадують, що він був фантастичною людиною, що завжди вмів смакувати життя. Всюди казав і вірив, що ми обов’язково всіх здолаємо. Пам’ять про сміливого хлопця із мушкою над губою, назавжди викарбувана в серці тих, із ким він зустрічався на своє життєвому шляху. Кожного разу чуючи чи кажучи “Героям слава”, рідні серця знають, що це про їхнього найкращого сина, друга та побратима. Вічна шана Герою!

Євген Олексійович Заливацький - народився 31 грудня 1994 року в місті Лисичанськ (Луганської обл). З раннього віку, будучи дуже активним та життєрадісним, займався боксом та завжди розвивався фізично. Закінчив Лисичанську багатопрофільну гімназію, після чого вступив на службу до лав Державної прикордонної служби України. Мав багато друзів, вміло грав на гітарі та був душею будь-якої компанії. На фанатській трибуні рідного клубу увійшов до складу колективу SPC. Мужній та чесний, Євген сміливо дивився в очі будь-яким викликами долі та небезпекам.

З початком російського вторгнення на сході в 2014 році «Лис» боронив нашу Батьківщину в АТО. Отримав військове звання старшого сержанта. Разом з військовою справою не забував і про навчання. В 2018 році закінчив Національний юридичний університет України ім. Ярослава Мудрого та здобув диплом бакалавра права. У тому ж році вступив на службу до лав Національної поліції України, обіймав посаду оперуповноваженого Попаснянського відділу поліції ГУНП в Луганській області та отримав спеціальне звання лейтенанта поліції.

Захищаючи кордони нашої держави на початку російської агресії, відважний та справедливий Воїн не міг лишитися осторонь і тепер. 24 лютого, взявши до рук зброю, пішов відстоювати вільне майбутнє країни. “Нехай я загину, але не дам ворогові пройти на нашу землю, і коли-небудь про мене і таких як я складатимуть пісні та легенди” - казав «Лис». І ці слова вірного сина України обов’язково мають справдитися. Євген Заливацький загинув 2 березня 2022 року внаслідок ракетного удару по будівлі ГУНП у Харкові.

Рідні та друзі Євгена згадують, що він був фантастичною людиною, що завжди вмів смакувати життя. Всюди казав і вірив, що ми обов’язково всіх здолаємо. Пам’ять про сміливого хлопця із мушкою над губою, назавжди викарбувана в серці тих, із ким він зустрічався на своє життєвому шляху. Кожного разу чуючи чи кажучи “Героям слава”, рідні серця знають, що це про їхнього найкращого сина, друга та побратима.

Вічна шана Герою!

Біографія:

Ваші спогади про Героя

Поділіться думкамиЗалиште перший коментар.
bottom of page