Справжній приклад генерації сучасної української інтелігенції та відданого вибору патріотизму й націоналізму. Його шлях почався навесні 2022 року, коли він добровільно став на захист України, її кордонів, її історії самобутності, своєї домівки, своїх близьких. За період боротьби виконував бойові завдання на Херсонському, Запорізькому, Луганському, Донецькому напрямках, де на останньому окупант забрав його життя. За період війни Роман шукав, де він буде найбільш корисним, пройшовши шлях від розвідника-навідника до бойового медика роти у складі 12 бригади НГУ АЗОВ. Тому Луцик Роман, як людина, віддана своїй справі, загинув при евакуації поранених бійців, надаючи їм медичну допомогу, ставлячи свій обов’язок вище свого життя. Він був «не народженим для війни», проте завжди робив вибір - боротися і всіх до цього закликав. На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну збирав величезні кошти на допомогу військовим (більше 2 млн грн), в цей час обираючи лави, до яких хотів приєднатися. Зупинив свій вибір в травні 2022 року на той час ДФТГ формуванні «Любарт» Влітку 2022 року загін вирушив на бойове завдання на територію Запорізької та Донецької областей. 12 лютого 2024 року Роман у складі підрозділу «Любарт» долучився як п’ятий батальйон спеціального призначення до 12-тої бригади спеціального призначення «Азов». З весни вів бої в Серебрянському лісництві на Кремінському напрямку, проте у вересні перейшов на Торецький напрямок Бахмутського району в зв’язку з загостренням ситуаціїї, де і загинувє (поблизу селища Нью-Йорк). Якою складною не була б ситуація Роман не відмовлявся і завжди йшов назустріч, врятував десятки життів, навчив рятувати сотні людей. Разом із іншими воїнами відшукували та вивозили тіла побратимів, бо вважали це за свій обов’язок, повернути їх на рідну землю. Так і його привезли спочивати із селища Нью Йорк, Донецької області до рідного Львова на Марсове поле, де він зустрівся із друзями-героями.