Народився в звичайній сільській працьовитій родині в Огіївці, що на Житомирщині. Дитинство в селі – це хороше виховання, вміння працювати, усвідомлення саме того відчуття справедливості. Все це він здобув ще за своє дитинство. Закінчивши 9 класів сільської школи, вступив до білоцерківського професійно-технічного училища та обрав дуже нелегку професію будівельника. Після закінчення навчання – армія, а далі знову з головою в професію. Працюючи в будівельній компанії, його рука була прикладена до низки будівель, які сьогодні рятують життя, дають можливість вірити, дають можливість відпочивати чи просто жити. Він будував чи оздоблював лікарні, храми, школи, торговельно-розважальні центри, житлові багатоквартирні будинки, які сьогодні складають райони певних міст. Важка робота та правильне виховання дали можливість бути хорошим другом для інших і мати багато друзів самому, бути хорошим батьком для дітей та найкращим дідусем для внуків. Усе життя він важко працював, щоб дати родині все необхідне і навіть більше. З початком повномасштабного вторгнення відразу виявив бажання захищати сім’ю, родину, країну, але тоді це було не потрібно. Трохи згодом, отримавши повістку, відразу мобілізувався. Далі – базова загальна військова підготовка. Нові знайомства, нові друзі. У силу його віку та можливостей хороших людей були пропозиції перевестися в іншу бригаду, де, можливо, було б легше, але він хотів залишатися завжди зі своїми побратимами та підтримувати їх до кінця, для нього це було важливіше за власні інтереси. Загинув під час бойового завдання з захисту територіальної цілісності України на Покровському напрямі.