Народився в Руській Лозовій на Харківщині. З юності — Майдан, харківський Євромайдан, оборона міста від сепаратистів. Служив у ДУК «Правий Сектор» до кінця 2018-го. Потім працював на заводі, тренував молодь, займався громадською діяльністю. Любив футбол, військову справу, малювання й тату, риболовлю та тишу лісу. Вступив до Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, але покинув навчання — коли війна прийшла в наш дім. 24 лютого 2022 року вивіз сім’ю в безпечне місце й повернувся боронити Харківщину. У березні приєднався до спецпідрозділу «Кракен». Брав участь у звільненні Руської Лозової, Питомника, Балаклії, Куп’янська, Ізюма та інших населених пунктів. Завжди перший рвався в бій, був на більшості бойових виходів, лишаючись скромною й доброю людиною, яка просто робить свою справу. 11 жовтня 2022 року Максим загинув у бою з російськими окупантами біля села Табайівка на Харківщині. Йому було 25. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Кремований у Харкові. «Низько й не по-чоловічому кидати свою країну та своє місто ворогу. Я воюю за майбутнє України, своєї сім’ї та українців. Якщо ви сьогодні прокинулись, маєте змогу обійняти дитину, піти до магазину й просто жити — значить, ми все робимо правильно», — казав Міллер. Він був воїном і громадянином: мужнім, чесним, чуйним, справедливим. Поклав життя, аби ми жили у вільній Україні. Пам’ятаємо. Боремось. Перемагаємо — за Максима і за всіх наших Захисників. Вічна слава!