top of page

"МОТОГОН"

Степаненко Владислав Олексійович

20.12.2002 - 21.02.2025

23 окрема бригада ОГП "Хортиця" НГУ. Рота
ударних безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення.

Collapsible text is perfect for longer content like paragraphs and descriptions. It's a great way to give people more information while keeping your layout clean. Link your text to anything, including an external website or a different page. You can set your text box to expand and collapse when people click, so they can read more or less info.

Біографія:

Народився 20 грудня 2002 року. Місто Запоріжжя там і жив усі свої 22 роки.
Його звали Владислав Степаненко,у грудні йому виповнилося 22 роки.
Усе своє свідоме життя він провів у армії, обрав професію військового ще будучи у школі. У 2021 році підписав контракт з Націонльною гвардією України.

На фронті він з 2021 року,отримав учасника бойових дій в ході виконання завдання здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Його шлях був від стрільця й сапера до Авіаційного  механіка-сапера (оператор бпла)
Загинув поблизу Великої Новосілки 21 лютого 2025 року внаслідок влучання ворожого дрона. Отримав складні поранення несумісні з життям.

Мене звати Інна, я була дівчиною Владислава:
Це була неймовірна людина, самовідданий, жертовний та сміливий чоловік. Таких як він більше не існує. Ми постійно з ним мріяли про майбутнє, чим будемо займатися після закінчення війни. Останнім часом думали завести собаку, однак не судилося.

Його побратим привіз мені Джесі - хаскі, яку  знайшли на Донеччині, я забрала  її додому на Рівненщину, Влад її обожнював, постійно її фотографував, як і решту собак і котів Донецької та Запорізької областей,де він перебував з 2022 року (він любив усіх,навіть з мишкою грався в бліндажі)

Учасника бойових дій отримав у жовтні 2021 року. Має відзнаку « «Гідність, довіра, повага»

Народився 20 грудня 2002 року. Місто Запоріжжя там і жив усі свої 22 роки. Його звали Владислав Степаненко,у грудні йому виповнилося 22 роки. Усе своє свідоме життя він провів у армії, обрав професію військового ще будучи у школі. У 2021 році підписав контракт з Націонльною гвардією України. На фронті він з 2021 року,отримав учасника бойових дій в ході виконання завдання здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. Його шлях був від стрільця й сапера до Авіаційного  механіка-сапера (оператор бпла) Загинув поблизу Великої Новосілки 21 лютого 2025 року внаслідок влучання ворожого дрона. Отримав складні поранення несумісні з життям. Мене звати Інна, я була дівчиною Владислава: Це була неймовірна людина, самовідданий, жертовний та сміливий чоловік. Таких як він більше не існує. Ми постійно з ним мріяли про майбутнє, чим будемо займатися після закінчення війни. Останнім часом думали завести собаку, однак не судилося. Його побратим привіз мені Джесі - хаскі, яку  знайшли на Донеччині, я забрала  її додому на Рівненщину, Влад її обожнював, постійно її фотографував, як і решту собак і котів Донецької та Запорізької областей,де він перебував з 2022 року (він любив усіх,навіть з мишкою грався в бліндажі) Учасника бойових дій отримав у жовтні 2021 року. Має відзнаку « «Гідність, довіра, повага»
Ваші спогади про Героя

Поділіться думкамиЗалиште перший коментар.
bottom of page