«Моє серце сталь - моя кров Азов» В боях під Бахмутом пожертвував власним укриттям та життям, за для порятунку пораненого побратима, та медика що надавав йому допомогу. Народився 17 липня 1994 в місті Біла Церква. Закінчив школу № 11. Потім навчався в Білоцерківському технічному коледжі. Захоплювався рок-музикою, стрільбою з лука, цікавився комп'ютерною технікою. Був учасником Революції Гідності. З 2014 року брав участь в АТО у лавах полку «Азов». Воював на Донеччині, звільняв Маріуполь. У 2016-му пройшов навчання у Військовій школі імені полковника Євгена Коновальця, отримав звання сержанта. З 2020 року був інструктором з підготовки бійців у Національному корпусі. З початком повномасштабної війни Олександр поїхав до Києва, де був призначений командиром відділення взводу спостереження розвідувальної роти 3-ої окремої штурмової бригади ЗСУ, тоді ще — «Азов» ССО, в/ч А4638. Брав участь в обороні столиці та області, за що був нагороджений медаллю «За оборону Києва». Загинув 8 травня 2023 рятуючи пораненого побратима, якому надавали медичну допомогу, звільнив місце в укритті. А сам отримав смертельне поранення внаслідок ворожого обстрілу. Похорон відбувся 15 травня 2023, похований на Алеї Героїв, Сухоярський цвинтар. Залишилися наречена та мама, яка померла через 4 місяців після загибелі сина. Батько воїна помер у 2019 році Державні нагороди: Медаль МВС «Захиснику Маріуполя» 25.11.15 Почесна відзнака «За оборону Маріуполя» 24.02.17 Медаль «Операція обʼєднаних сил. За звитягу і вірність» 19.08.19 Відзнака президента «За участь у антитерористичні операції» Орден за мужність 3 ступеню (посмертно) Відзнаки ОЗСП «Азов»: «За звільнення Маріуполя» «За звільнення Марʼянки» «Широкинська операція»