Валентин народився у місті Хмельницький. І вже з 14 років активно брав участь у житті міста, як член патріотичних організацій «Національний корпус» та ГО «Сокіл», а також як фанат футбольного клубу «Поділля». Серед місцевих мав псевдо «Бон». Побратими та знайомі Валентина вирізняли його серед інших за веселий норов та вміння серед негараздів, завжди знаходити позитивні моменти. Бажання навчатися та дізнаватися нове настільки переважало у ньому, що у 2018 році пройшов курс підготовки десятників «Школи молодших командирів імені Аксьона і Хоми». Вперше на Донбас Валентин відправився у віці 17 років, як доброволець Правого Сектору. Він ніколи не боявся російських окупантів, своїм прикладом надихав молодь приєднуватись до війська та спільно брати участь в обороні України. У 2018 році Валентин брав участь в боях під Мар'їнкою та Авдіївкою. 2019 року Валентин пройшов військові навчання на базі підготовки Атек. Після яких відправився на службу в місто Маріуполь де взяв собі псевдо «Парагвай». Валентин ніколи не стояв на місці. Завжди прагнув більше навчатися такмеду. Весною 2022 року, планував відвідати курси ТССС для покращення своїх навичок. Адже знав, що найцінніше - це життя, яке можна вберегти за допомогою якісно наданої мед допомоги. Велику війну Валентин зустрів у Маріуполі, вже як командир мінометного розрахунку у складі легендарної 12 бригади оперативного призначення НГУ «Азов». Своє останнє завдання він провів у складі піхотної групи з 20.03.2022 по 22.03.2022. Під час якого героїчно загинув. Валентин посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Нажаль, після довгих двох років очікування за допомогою експертизи ДНК тіло захисника вдалося ідентифікувати і повернути додому, де його поховали на Алеї Слави м. Хмельницький. У Валентина залишились батьки.