"РОДЕО"
Мазур Олексій Ігорович
11.03.1995 - 08.06.2023
12-та бригада спеціального призначення «Азов"
Collapsible text is perfect for longer content like paragraphs and descriptions. It's a great way to give people more information while keeping your layout clean. Link your text to anything, including an external website or a different page. You can set your text box to expand and collapse when people click, so they can read more or less info.
Старший сержант Олексій Мазур, позивний Родео, загинув 8 червня 2023 року під час евакуації поранених побратимів поблизу села Мала Токмачка Запорізької області. Захиснику назавжди 28.
Олексій народився у місті Липовець Вінницької області. Жив у Києві. Закінчив Київський університет будівництва і архітектури за спеціальністю «Цивільне будівництво». Любив велоспорт, біг, джиу-джитсу, походи в гори, книги «Володар перснів» і смачну їжу.
З 2015 року чоловік брав участь у російсько-українській війні. Воював в АТО/ООС на Донбасі у лавах полку «Азов». Був фельдшером відділення збору та евакуації поранених медичної роти.
На початку 2022 року Олексій отримав травму коліна. 22 лютого йому зробили операцію. Через 2 тижні, коли зняли шви, він намагався повернутися в стрій, проте через навантаження пішли ускладнення і він змушений був повернутися й пройти реабілітацію. Тому на службу повернувся трохи пізніше. Олексій міг би залишитися в тилу, але не зміг, він розумів, що має виконувати важливу роботу – рятувати життя.
У березні 2023 року чоловік одружився, а через три місяці загинув.
«Олексій був досвідченим і талановитим парамедиком. Завжди навчався новому, розвивався і ділився своїми знаннями з іншими. Він був сміливим, чесним і справедливим. Завжди всім допомагав, рятував і людей, і тваринок. Олексій був турботливим сином для мами і найкращим чоловіком для мене. Цей світ втратив чудову людину, яка могла б врятувати ще багато життів. Ніколи не пробачимо і не забудемо», – розповіла дружина загиблого.
Поховали Героя у рідному місті.
Вдома на Олексія чекали мати Людмила Михайлівна та дружина Ілона.
Памʼятаю як під час повномасштабного вторгнення, я взяла на перетримку хаскі, що вивезли з Ірпеня, якось Льоша побачив нас з ним, сказав що ми так схожі з цим хаскі, і що мені обовʼязково треба лишити його собі, бо собака це дуже круто. В силу обставин, я таки знайшла хаскі новий дім, і коли Льоша про це дізнався, не було певно жодного песика якого б він не підібрав будучи на службі, щоб вилікувати і знайти дім, якого б він мені не пропонував потім. Якось щодо одного песика я довго вагалась, і коли вирішила поцікавитись в Льоші чи його ще не забрали, виявилось що його забрали, але Льоша не розгубився і сказав, «не переживай, я тобі ще знайду собаку». Коли Олексій загинув, залишилось 8 цуциків, якими він опікувався, і хотів знайти їм дім, ми з подругою, яка теж спілкувалась з Льошою, вирішили їх забрати, і знайти їм дім, аби закінчити його справу. Коли всіх цуциків розібрали, залишилась 1 дівчинка, яку довго ніхто не хотів забирати. І я вирішила лишити її собі, в памʼять про Льошу.
Йому таки вдалось знайти мені песика, сумно тільки що через такі обставини…
Дякую тобі за твоє добре і відкрите серце, яке не пройшло осторонь певно жодної тваринки, що тобі траплялась
Дякую тобі за Мішель, без котрої я тепер просто не уявляю свого життя ❤️
Ми познайомились в повномасштабку, мій коханий Льоха попросив допомогти Льосі. Памʼятаю як він був в госпіталі і я привезла їжу бо годували жах, дякував що давно так не наїдався. Потім почалась робота з такмедом, потім ми вже планували що я до їх підрозділу піду. Він завжди коли приїджав набирав дууууже мало, завжди казав та мені трішки тре, трішки такмеду тільки найнеобхідніше, трішки ліків. Я вже готувалась і чекала його «кличу» що все він в Азові і я йду до них. Цікава історія з його патчем була, він першу партію зробив і подарував мені, і строго сказав ні кому не дарувати. А я не послухалась і подарувала своєму коханому, і він тоді ахаха провів розмову з моїм Льохою, чи все в нас серйозно. Казав не позорь імʼя Олексіїв, що вже опрєдєляйся, що дівчина я ого го))) так і звів ахаха
За тиждень до… він приїхав до нас і в цей раз просив , багато просив, а я тааааак раділа в мене все є, боже в мене все є. Ще передала свої коробки в машину для ліків, казав що в Родео все облаштує під мене. Я дуже сильно гнала думки, внутрішня тривога сталась коли поїхав. Памʼятаю сіла на камінчик, дзвоню коханому і кажу Мазур просив багато всього. А я й все і дала…
В той день я була на хабі…
Він перевернув моє життя. Патч тепер з нами обома, імʼя Олексія не опозорено, ахахаха
Дякую тобі мій друже, за те що зберіг і наказав не летіти в Маріуполь
Що вірив
Що я продовжую допомагати
І за Твою кохану, дякую, бо дівчина вона ого го🕊️