"ТАНО"

Народився та проживав у м. Харків, в Салтівському районі міста. Ще з дитинства, любив зброю і цікавився війною різних епох. З малку тримав в руках іграшковий автомат, наче з ним народився. З дитинства прививав собі патріотизм і любов до своєї країни. Стас народжений був стати воїном… Він без цього, як риба без води. Займався грою на гітарі, змішаними єдиноборствами. Ходив у звичайну школу у Харкові, у випускному класі пішов на військову підготовку. Коли почалося повномаштабне вторгнення, Стас з батьками перебували у Харкові під обстрілами, через деякий час мамі і Стасу вдалося виїхати на захід України, а згодом переїхати до Естонії. Там він не знаходив собі місця, бо хлопці захищають Україну, а він сидить в іншій країні. Тому з самого початку він всю сімʼю попередив, що як тільки йому виповниться 18, то він повертається додому і йде на війну. Звісно всі відмовляли, казали, що все життя попереду, стільки можливостей, тут, закордоном. Але його впертий характер… Приїхавши в Україну, він пішов у рекрутинговий центр, заповнивши всі анкети і згодом попавши на БКПП, він став «РЕКРУТОМ» в піхоті, почав виборювати своєю старанністю, місце в рядах піхоти, не зважаючи на всі труднощі БКПП, щоб пройти курс і стати піхотинцем. Відходивши кампанію в Серебрянському лісницстві, а саме на Болотах, він показав себе гідним воїном. Переїхавши на новий напрямок, не в довзі, стався його останній виїзд. Він їхав в своїй автівці, на бойове завдання, майже доїхавши на призначену точку, по них відпрацював міномет, попавши в машину, прям над тим місцем, де сидів Стас. Стас загинув на місці. Йому завжди буде 19 років… Ми запам‘ятали його як побратима і брата: який був дуже вірним другом, завжди брався за свою роботу, з розумом і всією силою. Вічна тобі пам‘ять брате «ТАНО»