"ТОХА"
Дмитерко Антон Іванович
25.07.2001 - 12.09.2024
Воїн ССО
Collapsible text is perfect for longer content like paragraphs and descriptions. It's a great way to give people more information while keeping your layout clean. Link your text to anything, including an external website or a different page. You can set your text box to expand and collapse when people click, so they can read more or less info.
Антон Дмитерко (позивний "Тоха") народився 25 липня 2001 року в м. Коломия Івано-Франківської області в сімʼї освітян. З ранніх літ цікавився історією свого народу, займався спортом, а саме вільною боротьбою та футболом. Був взірцевим учнем та спортсменом, брав участь у різноманітних змаганнях та конкурсах.
Навчався в Коломийській школі №1 імені Василя Стефаника, пізніше в Івано-Франківському коледжі фізкультури та спорту. Освіту бакалавра здобув у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника на факультеті фізкультури та спорту.
Ще з шкільних років зайняв позицію українця-націоналіста і був активним учасником патріотичних організацій "Ультрас Покуття", "Правий сектор", "Тризуб". Активна громадська діяльність з побратимами - патріотами сформували чітке рішення "Друга Тохи" (Антона Дмитерка) влитися до лав кращих воїнів ЗСУ - ССО. Ще до повномасштабної війни Антон підписує контракт і розпочинає шлях професійного воїна - захисника. Через чесність, справедливість, людяність мав неабиякий авторитет серед побратимів. Ніколи не боявся труднощів і був готовим виконати найскладніше завдання.
Шлях воїна-визволителя Антон почав з Хмельницького 8-го полку спеціального призначення. У складі цього військового формування брав участь у визвольній війні на різних напрямках, без вагань виконував завдання з надлюдськими складностями та тим самим пробивався до однієї зі своїх мрій – потрапити до 140 центру сил спеціальних операцій. У 2024 році його мрія була здійснена, і він почав виконувати завдання вже у складі цього підрозділу.
За успішне проведення та виконання низки спеціальних операцій у Курській області був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Під час проходження військової служби, Антон був душею компанії, навіть у найбільш темні часи міг підбадьорити та дати промінчик світла, був взірцем, на котрого всі рівнялись та в котрого можна було багато чому навчитись. Був невід’ємною частиною ссошної «вовчої зграї».
Загинув Антон 12 вересня 2024 року під час виходу з оточення, поблизу населеного пункту Плегово, Курської області, рф.
Антону Дмитерку було лише 23 роки…
В Антона залишилися батьки, молодша сестра Оля та кохана дружина Марічка.
Похований Герой в рідному місті Коломия Івано-Франківської області.
