Сиротюк Юрій Васильовичнародився 21.02.1995р. в селі Завадів, Стрийського району на Львівщині. Жив та навчався у рідному селі Завадів. «Добрий, вихований та чуйний хлопчик, ці якості росли разом з ним. І з хлопчика став Юрій мужнім чоловіком, якого я побачила на фото з фронту. Завжди усміхнений та позитивний, дуже гарний» - такі щирі слова передає класний керівник Юрія. У вересні 2010р. вступив до Вищого професійного училища №34 м. Стрия , закінчив у червні 2013р. Здобув кваліфікацію «Технік-будівельник» за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель та споруд». З листопада 2015р. року по квітень 2017р. проходив строкову службу у Десні. Працював закордоном та в Дніпро-М. В жовтні 2021 року Юрій одружився . У червні 2022 року, під час служби у ЗСУ, народився син , якого він дуже чекав та хотів. З початком повномаштабного вторгнення, 26.02.2022р.  - став на захист Батьківщини. Спочатку проходив військову службу в роті охорони при ТЦК. З 15.06.2022р по 29.07.2022р.проходив бойове злагодження в складі зенітно-артилерійського взводу аеромобільного батальйону 80-ї окремої десантної штурмової бригади в 199 навчальному центрі підготовки десантно штурмових військ. Був призначений на посаду навідника зенітної артилерійської установки ЗУ-23-2 в третє відділення зенітного артилерійського взводу аеромобільного батальйону 80-ї окремої десантної штурмової бригади. 28.08.2022р. приймав активну участь в наступальні операції щодо звільнення правобережної частини Херсонської області. Брав участь у боях поблизу населених пунктів Архангельське, Давидів Брід, П'ятихатки, Тягинка. 21.11.2022р. був відзначений бригадним генералом Олександром Тарнавським грамотою за мужність та відвагу. З грудня 2022р. Юрій приймав активну участь наступальної операції в Серебрянському лісництві поблизу населеного пункту Кремінна Луганської області. З 29.01.2023р. приймав участь в оборонній, а пізніше в наступальні операції на Бахмутському напрямку Донецької області, був учасником у боях поблизу н.п. Іванівське, Ступочки, Часового Яру, Андріївки, Кліщівки. Під час важких боїв під Кліщіївкою прикривав небо з «Ігли» або «Стінгера»  і відбивав штурми , під час наступу ворожих військ. Підвозив боєприпаси , прозію, навіть тоді, коли інші не хотіли. Ніколи не відмовлявся від поставлених завдань і йшов завжди туди, де гаряче. З жовтня 2023 року призначений на посаду головного сержанта-командира відділення управління зенітного ракетного взводу аеромобільного батальйону 80 окремої десантної штурмової бригади. Завжди відповідально ставився до своєї роботи та виконання бойових завдань.             Згодом відправлений з бригадою на бойове завдання в Курську область рф, де Юрій брав участь у штурмових і оборонних діях протягом трьох місяців. Працював на fpv –дронах, допомагав підрозділу БПЛА, під час такої короткої роботи, потрапив дроном у машину ворогів.    25.11.2024р. загинув в н.п Суджа Курської області, під час виконання бойового завдання.             В період з 26.11.2024р. по 01.01.2025р. вважався зниклим безвісті. Чин похорону Юрія відбувся 04.01.2025р. в селі, де проживав з сім’єю. Похований в селі ГолобутівСтрийського району Львівської області. За життя був нагороджений: • Відзнакою Президента України; • Орденом «Слава України»; • Подяками від керівництва бригади та батальйону; • Ветеран війни; • Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно ). У Юрія залишився маленький син (3 рочки), який досі чекає на батька з роботи, кохана дружина, люблячі батьки та молодша сестра. Юрій був чудовим сім’янином, люблячим батьком та чоловіком, гарним сином та зятем, найкращим братом, добрим другом. Рідні та близькі завжди могли покластись та очікувати на допомогу та пораду. «Один з найдобріших людей, яких ми знали» - так відгукуються друзі про Юрка. «Він був тим, з ким не страшно йти на завдання», «Ніколи б не залишив бойового товариша на полі бою», «Завжди хвилювався за всіх, залишався вірним військовій присязі» - слова побратимів, з якими пліч-о-пліч боровся за нашу суверенність.