MYHOVYCH
"DAVINCHI"
Dmytro Ivanovych Kotsiubailo
01.11.1995 - 07.03.2023
Ukrainian volunteer, Lieutenant (posthumously), commander of the “Da Vinchi Wolves” Battalion of the Armed Forces of Ukraine.
Collapsible text is perfect for longer content like paragraphs and descriptions. It's a great way to give people more information while keeping your layout clean. Link your text to anything, including an external website or a different page. You can set your text box to expand and collapse when people click, so they can read more or less info.
Biography:
Dmytro was born in 1995 in Ivano-Frankivsk Oblast. A serviceman with the call sign “Da Vinchi,” he graduated from an art college, and at the age of 18 he took part in the Revolution of Dignity.
From the summer of 2014, he defended the country as part of the Volunteer Corps “Pravyi Sektor.”
Kotsiubailo was the platoon commander of the 1st assault company of the UDC PS. He fought in Pisky, and later near Avdiivka. As a volunteer, he cooperated with units of the Armed Forces of Ukraine on all axes.
With the start of the full-scale Russian invasion, Dmytro defended the country together with the formed unit “Da Vinchi Wolves.” He fought on the Zaporizhzhia axis, and later on the Donetsk axis.
The unit’s main profile was assault actions, but Dmytro also served as an artilleryman. His howitzer was a captured trophy weapon.
Dmytro fought his last battle near Bakhmut. He was survived by paramedic Alina Mykhailova, with whom “Da Vinchi” had been in a relationship for many years.
His determination, intellect, bravery, and struggle for an idea inspired admiration in many people, including his brothers-in-arms.
Сасюк Ігор Ярославович народився у селищі Маньківка на Черкащині 2 січня 1990 року Проте дитинство і юність пройшли в Оратові,де проживали батьки Ігоря.Закінчив школу в Оратові. Навчався у національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова. Здобув фах вчителя історії. У цивільному житті працював керівником відділення Нової пошти у Києві, потім у магазині «Jusk», згодом мав власний бізнес у галузі активного відпочинку і туризму. У вільний час обожнював ходити з металошукачем, відповідно любив досліджувати старовину,його хобі були пошуки з металошукачем.Серед цікавих знахідок було золото,срібні монети,козацька сокира і наконечники,один із знайдених натільних хрестиків носив на собі,через якийсь час за допомогою ювеліра була виготовлена точна копія цього хрестика з золота(Хрестик періоду Київської Русі)Також одне з хобі було виготовлення аксесуарів з натуральної шкіри(гаманці,ключниці)В мріях:хотів мати власну столярну майстерню,щоб працювати з деревом.
Сасюк Ігор був дуже цікавою особистістю.В юності відзначався бунтівним характером,в компанії був заводілою,жодна бійка не проходила без нього.Однак не дивлячись на це все йому вдалось стати дуже хорошим сімʼянином,гарним чоловіком і батьком.Мав дуже добре серце і гострий, аналітичний розум, і тому передбачав що буде повномасштабна війна задовго до цих подій.
Під час повномасштабного вторгнення став на захист України, долучившись до складу 118-ї окремої механізованої бригади. Хотів бути пілотом дрона,закінчив курси аеророзвідки , де показав гарні результати, відзначався величезною мотивацією.Після того ,як бригада потрапила в зону бойових дій,одним з перших пішов на бойове завдання ,так як був сміливою людиною.По внутрішніх рейтингах мав найбільше годин польотів.Працював на Мавіку,здійснював розвідку,дорозвідку,згодом здійснював скиди з дрону.Обіймав посаду зовнішнього пілота-оператора. Був командиром відділення. Нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест» та медаллю «Учасник бойових дій».
Під час служби відзначався дуже влучними ювелірними скидами,мав гарну фотографічну памʼять ,запамʼятовував карти,міг повернути дрон до позицій по памʼяті рук.Побратими відзначають Ігоря ,як справедливу і чесну людину,на нього можна було покластись,він завжди хотів допомогти і підтримати ,яро відстоював власні та права побратимів перед керівництвом,для нього всі люди були рівні ,незалежно від статусу і звання.
Прослужив Ігор рівно рік,загинув 7 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Роботине, Запорізької області від скиду ворожого дрону.
До останнього був вірний присязі і виконував свою роботу якісно і з завзяттям.
У Ігоря залишились дружина Ірина,донька Емілія 2019 р.н.,батьки,брат ,любляча родина і друзі.
Похований у селищі Оратів на новому кладовищі