“RODEO”

Oleksii Ihorovych Mazur

11.03.1995 - 08.06.2023

The 12th Special Purpose Brigade “Azov”

Collapsible text is perfect for longer content like paragraphs and descriptions. It's a great way to give people more information while keeping your layout clean. Link your text to anything, including an external website or a different page. You can set your text box to expand and collapse when people click, so they can read more or less info.

Biography:

Senior Sergeant Oleksii Mazur, call sign “Rodeo,” was killed on June 8, 2023, while evacuating wounded brothers-in-arms near the village of Mala Tokmachka, Zaporizhzhia Oblast. He was 28 years old.

Oleksii was born in the city of Lypovets, Vinnytsia Oblast. He lived in Kyiv. He graduated from the Kyiv University of Construction and Architecture with a degree in Civil Engineering. He loved cycling, running, jiu-jitsu, hiking in the mountains, the books The Lord of the Rings, and good food.

From 2015, he took part in the Russian–Ukrainian war. He fought in the ATO/JFO in Donbas in the ranks of the “Azov” Regiment. He served as a paramedic in the wounded collection and evacuation section of the medical company.

At the beginning of 2022, Oleksii injured his knee. On February 22, he underwent surgery. Two weeks later, when the stitches were removed, he tried to return to duty, but due to the strain complications developed, and he was forced to return and undergo rehabilitation. He therefore came back to service a bit later. Oleksii could have stayed in the rear, but he could not—he understood that he had important work to do: to save lives.

In March 2023, Oleksii got married, and three months later he was killed.

“Oleksii was an experienced and talented paramedic. He always learned new things, developed himself, and shared his knowledge with others. He was brave, honest, and fair. He always helped everyone—saving both people and animals. Oleksii was a caring son to his mother and the best husband to me. This world lost a wonderful person who could have saved many more lives. We will never forgive and never forget,” his wife said.

The Hero was laid to rest in his hometown.

At home, Oleksii was awaited by his mother, Liudmyla Mykhailivna, and his wife, Ilona.

Senior Sergeant Oleksii Mazur, call sign “Rodeo,” was killed on June 8, 2023, while evacuating wounded brothers-in-arms near the village of Mala Tokmachka, Zaporizhzhia Oblast. He was 28 years old. Oleksii was born in the city of Lypovets, Vinnytsia Oblast. He lived in Kyiv. He graduated from the Kyiv University of Construction and Architecture with a degree in Civil Engineering. He loved cycling, running, jiu-jitsu, hiking in the mountains, the books The Lord of the Rings, and good food. From 2015, he took part in the Russian–Ukrainian war. He fought in the ATO/JFO in Donbas in the ranks of the “Azov” Regiment. He served as a paramedic in the wounded collection and evacuation section of the medical company. At the beginning of 2022, Oleksii injured his knee. On February 22, he underwent surgery. Two weeks later, when the stitches were removed, he tried to return to duty, but due to the strain complications developed, and he was forced to return and undergo rehabilitation. He therefore came back to service a bit later. Oleksii could have stayed in the rear, but he could not—he understood that he had important work to do: to save lives. In March 2023, Oleksii got married, and three months later he was killed. “Oleksii was an experienced and talented paramedic. He always learned new things, developed himself, and shared his knowledge with others. He was brave, honest, and fair. He always helped everyone—saving both people and animals. Oleksii was a caring son to his mother and the best husband to me. This world lost a wonderful person who could have saved many more lives. We will never forgive and never forget,” his wife said. The Hero was laid to rest in his hometown. At home, Oleksii was awaited by his mother, Liudmyla Mykhailivna, and his wife, Ilona.

Олексій Ігорович Мазур, український військовий, позивний «РОДЕО». Фото та відео з особистого архіву. Меморіальна сторінка загиблого захисника України.

Ваші спогади про Героя (2)

Влада

Mar 11, 2025

Памʼятаю як під час повномасштабного вторгнення, я взяла на перетримку хаскі, що вивезли з Ірпеня, якось Льоша побачив нас з ним, сказав що ми так схожі з цим хаскі, і що мені обовʼязково треба лишити його собі, бо собака це дуже круто. В силу обставин, я таки знайшла хаскі новий дім, і коли Льоша про це дізнався, не було певно жодного песика якого б він не підібрав будучи на службі, щоб вилікувати і знайти дім, якого б він мені не пропонував потім. Якось щодо одного песика я довго вагалась, і коли вирішила поцікавитись в Льоші чи його ще не забрали, виявилось що його забрали, але Льоша не розгубився і сказав, «не переживай, я тобі ще знайду собаку». Коли Олексій загинув, залишилось 8 цуциків, якими він опікувався, і хотів знайти їм дім, ми з подругою, яка теж спілкувалась з Льошою, вирішили їх забрати, і знайти їм дім, аби закінчити його справу. Коли всіх цуциків розібрали, залишилась 1 дівчинка, яку довго ніхто не хотів забирати. І я вирішила лишити її собі, в памʼять про Льошу.

Йому таки вдалось знайти мені песика, сумно тільки що через такі обставини…

Дякую тобі за твоє добре і відкрите серце, яке не пройшло осторонь певно жодної тваринки, що тобі траплялась

Дякую тобі за Мішель, без котрої я тепер просто не уявляю свого життя ❤️

Юлія

Feb 28, 2025

Ми познайомились в повномасштабку, мій коханий Льоха попросив допомогти Льосі. Памʼятаю як він був в госпіталі і я привезла їжу бо годували жах, дякував що давно так не наїдався. Потім почалась робота з такмедом, потім ми вже планували що я до їх підрозділу піду. Він завжди коли приїджав набирав дууууже мало, завжди казав та мені трішки тре, трішки такмеду тільки найнеобхідніше, трішки ліків. Я вже готувалась і чекала його «кличу» що все він в Азові і я йду до них. Цікава історія з його патчем була, він першу партію зробив і подарував мені, і строго сказав ні кому не дарувати. А я не послухалась і подарувала своєму коханому, і він тоді ахаха провів розмову з моїм Льохою, чи все в нас серйозно. Казав не позорь імʼя Олексіїв, що вже опрєдєляйся, що дівчина я ого го))) так і звів ахаха

За тиждень до… він приїхав до нас і в цей раз просив , багато просив, а я тааааак раділа в мене все є, боже в мене все є. Ще передала свої коробки в машину для ліків, казав що в Родео все облаштує під мене. Я дуже сильно гнала думки, внутрішня тривога сталась коли поїхав. Памʼятаю сіла на камінчик, дзвоню коханому і кажу Мазур просив багато всього. А я й все і дала…

В той день я була на хабі…

Він перевернув моє життя. Патч тепер з нами обома, імʼя Олексія не опозорено, ахахаха

Дякую тобі мій друже, за те що зберіг і наказав не летіти в Маріуполь

Що вірив

Що я продовжую допомагати

І за Твою кохану, дякую, бо дівчина вона ого го🕊️