"СОТНИК"

Родом із Тернополя. Пластун із дитинства. З 1990 року був у гуртку «Мацьки» 13 куреня ім. Олекси Довбуша. Його пластове псевдо «Сотник» згодом стало і його бойовим позивним. Ростислав був людиною дії, відповідальності й сили. Навчався у Тернополі, працював у цивільному житті, мав сім’ю. А в березні 2022 року добровільно став на захист України. Він пройшов Київщину, Слобожанський контрнаступ, Бахмут, Соледар і Куп’янський напрямок. Побратими згадують його як людину з величезним досвідом, надійного командира, старшого брата, який умів знайти підхід до кожного. Він працював на евакуаціях, допомагав побратимам, був хорошим медиком. Навіть після поранення повернувся до строю і став головним сержантом групи. 12 жовтня 2023 року поблизу села Іванівка на Харківщині Ростислав намагався витягнути побратима. У той момент він вступив у бій із переважаючою групою противника. Був за крок до перемоги, але отримав смертельне поранення. Йому було 44. У Ростислава залишилися дружина Анна та доньки Анастасія і Софія. «Сотник» — це про вірність. Про спокійну силу. Про людину, яка не залишила своїх. Про того, хто до кінця виконав обіцяне. Пам’ятаємо Ростислава